Спіймав себе на думці: я більше не хочу вводити паролі. Взагалі. Це роздратування накопичувалося роками, а за ці два тижні воно просто вибухнуло. 14 днів тому я думав, що буду писати про код SIGN, а вийшло — про власну свободу.
Свободу не пояснювати кожному сайту, хто я такий. Ми звикли до цього приниження: «ім’я першого собаки», коди з пошти, смс... Досить. Я просто хочу прикласти палець — і щоб магія атестації зробила все інше. Без посередників і бігтеху.
SIGN — це твоє право сказати «Це я» і не зливати паспорт алгоритмам. Це не про якесь там «майбутнє» — це те, як усе мало б працювати вже зараз, якби не наше терпіння.
Мені байдуже на звіти про мас-адопшн. Мені важливо, що я більше не хочу повертатися до кнопок «забув пароль». Марафон закінчується, але контроль над власним «Я» тепер зі мною.
Бо на словах тут давно вже ніхто не стоїть. А на атестованому пруфі — принаймні можна будувати щось справжнє.